Шкільна Анна
Катерина Степаненко
редактор — Борис , як ви прийшлив телевізійнужурналістику?
— Моя мама- журналіст , томуроків з14я вже знав , що хочуотриматицю професію.Аджез її допомогоюти дійсноможешпринести користь , щосьсказатиі бути почутим.
— Найперше завдання , яке вамзапам'яталося?
— Для менесерйознажурналістикапочалася зМайдану.На той моменту мене за плечимабуло 5-6років роботи , алесаме в ті днія зрозумів,навіщо взагалі потрібену цій професії .Добре пам'ятаюподії19-20 лютого2014го(у ці днівідбувалисянайжорстокішізіткненняактивістівз силовиками , що принеслидесятки жертв .- Авт.) , тоді мивиходилив ефіркожні 20 хвилин.У момент, коливиставиликамеру,пролунала команда" Ховайся,снайпер !".І ось ,ефір іде , а ясиджу вкасціпідбарикадою .Пам'ятаюі те, якми тікализ Донецька,авсі дорогибули перекритіі миз водіємвибиралисячерез поле.Пам'ятаюобстріл уПісках , коли я впершедійсно сильнозлякався.Тоді військовіпросиливідповідь вогоньдля прикриття, абими простомоглиперебігтидорогу.Дай Бог, щобвсе це закінчилосядобре.
— Скількиви працюєте взоні бойових дійі якчасто буваєтетам?
— Там постійноє хтосьз наших .Моягрупаспочатку працювалана Майдані,потіму Криму,а як тількипочалися першізаворушеннянаДонбасі,ми відразупоїхали туди.
— Щонайскладніше в роботіна війні?
— Вона пов'язана зризиком, алеце важлива частинасучасної історіїнашої країни, іяяк журналістне маюправа невисвітлювати її .Спочатку булонепросто,бо ми ніколиз подібнимне стикалисяі багато чого незнали, алез кожним разомпоступововчилися,дивилися,як працюють інші .Багато в чомудопомагалисамі військові.
— Які головніправила роботитам?
— Головне -знімати так , щобворогне мігвизначитинашугеопозіцію .Не можназніматизагальні плани ;частобійцінавіть нехочуть показуватимісце, кудиприлетівснаряд , аджеза цими данимибойовики можутьзрозуміти,куди битинаступного разу .Намскладно зрозуміти, щоможна обчислитипо нашійзйомці , томубували випадки, колипольовий командирсампереглядаввесь відзнятийматеріал іговорив,що з цьогозалишити, а щовидалити.
— Якблизькісправляються зпереживаннями підчасваших поїздокв гарячі точки?
— Дружинібуло складнозвикнути домоїх постійнихпоїзокв зонубойових дій , але заразвона більш-меншспокійна.Насправдів країнізараз дужебагато дружин,якічекаютьсвоїх чоловіківз передової,і їмнабагато гірше, ніжмоєї .Я невважаю, щовправіна що-небудьскаржитися.
— Який настрійзаразу бійців?
— Бойовий !Ті, хтопотрапивв останнюхвилюмобілізації ,вже пройшли черезбої ітепер розуміють,що і як відбувається .Демотиваційнихнастроївособистоя не бачив.Процвітає самотворчість- військовісвоїми рукамимайструють , хтощовміє,талантівна передовійбезліч .НещодавноосьбійцівПіскахвирилисобі великийбліндажі зробилипершокласнубанюпо всімінженернимзаконам.
— Як вам вдаєтьсявідпочити?
— Особистомені розслабитисядопомагаютьбанальні речі :побути вдомаз дружиною , сходити в кіно , в ресторан , поспостерігати замирним життямі таким чиномвідволіктися відпережитого.Набагато складнішевійськовим -війнакардинальнозмінює людей , і до кінцяротаціїїм потрібнатривала реабілітація .Адже людям ,якіприїжджаютьз фронту , дуже складноадаптуватися.Волонтери тапсихологидопомагають, алеїхзусилькатастрофічно не вистачає.
Читайте також:
Головні теми