Віталій Рябошапка
провідний політичний оглядач В останні кілька днів світ з придихом спостерігав за стартом чергового сезону захоплюючого серіалу "Брексіт". Сценарій не підкачав, явивши глядачам вже на початку сезону відразу дві епічні битви. Як це нині модно, ні головні герої, ні масовка, ні, тим більше, глядачі до останнього не уявляли, чим закінчиться кожна з серій. А вже тим більше не мають ні найменшого уявлення про кінцівку серіалу.
Брексіт. Пріквел. "Всі померли"
Ідея про вихід Великої Британії з ЄС народилася ще на початку 90-х. Просувала її маловідома на той час Партія незалежності Сполученого Королівства. Втім, євроскептики і прихильники виходу Британії з Євросоюзу були і серед представників інших політичних сил. У тому числі Консервативної партії – однієї з провідних партій держави.
2008 року вибухнула світова економічна криза, яку за масштабами можна порівняти з Великою депресією. У Великій Британії стало зростати невдоволення "понаїхавшими", тобто мігрантами, соціальна турбота про яких посилювала навантаження на бюджет країни. А також значними витратами, які несла Британія через членство в Євросоюзі. Відповідно, думка про вихід з ЄС, після якого Велика Британія нарешті "заживе", розбурхувала все більше розумів.
До 2011 року таких умов набралося 100 тисяч – саме стільки громадян Британії підписали петицію про вихід з ЄС. А депутат-консерватор Девід Наттелл вручив її своєму безпосередньому партійному керівнику – прем'єр-міністру Британії Девіду Камерону. Кемерон був проти референдуму, але вирішив використовувати оказію, щоб натиснути на ЄС і вибити для своєї країни сприятливіші умови членства – з обмеженням міграційної політики та соцзахисту мігрантів, відмовою від перспективи "тісного членства" та ін.
Треба сказати, що свого Кемерон домігся: 2016 року, незадовго до референдуму, колективна Європа пообіцяла Лондону, що в разі збереження членства в ЄС Велика Британія отримає жадане привілейоване становище, що дозволяє істотно економити на мігрантах і зберегти національну ідентичність. Але референдум Кемерон не відмінив, агітуючи проти виходу з ЄС і будучи повністю впевненим, що народ підтримує таку позицію. Згодом це рішення прем'єр-міністра назвуть "катастрофічною помилкою".
Відзначимо, що "організатори" Брексіту – Наттелл і Кемерон – померли. Як політики, зрозуміло: Кемерон подав у відставку майже відразу після референдуму, який не виправдав очікування. А Наттела народ просто не обрав депутатом Палати громад.
Брексіт. Сезон 1. "Ніхто не хотів відступати"
На чому ґрунтувалася тверда впевненість Кемерона в позитивних результатах референдуму, незрозуміло: всі соцопитування напередодні давали приблизно однакове число як противників, так і прихильників виходу з ЄС. За підсумками плебісциту останніх виявилося більше. Кемерон, як уже зазначалося, пішов у відставку, знявши з себе відповідальність, уряд очолила Тереза Мей. Яка, як і Кемерон, виступала проти виходу з ЄС, проте вважала за необхідне виконати волю громадян. Саме Мей звалила на свої плечі важкий тягар переговорів з Євросоюзом про вихід.
А ноша була дійсно тяжкою. Засмучена "чорною невдячністю" британців (думаєте, легко було 2016-го умовити майже три десятки країн, кожній з яких хотілося б привілейованого становища, піти на безпрецедентні умови для Британії?), Європа виставила жорсткі умови Брексіту. В яких, крім вимоги виконати свої фінансові зобов'язання перед ЄС на десятки мільярдів євро, значилося також питання кордону між Північною Ірландією та Ірландією. Забігаючи наперед, відзначимо, що саме це питання стало каменем спотикання всього Брексіта.
Загалом короткий зміст сезону сайт "Сегодня" нещодавно викладав (читайте "Brexit в лондонському тумані: чому Британія не може покинути ЄС"). Тут лише зазначимо кілька важливих моментів. По-перше, рішучість Євросоюзу до кінця відстоювати позиції щодо кордонів між Північною Ірландією та Ірландією. По-друге, рішучість Британії так чи інакше здійснити Брексіт.
Але якщо за результатами найскладніших переговорів Терезі Мей все ж вдалося знайти спільну мову з європейськими колегами (проект угоди між ЄС і Великою Британією був схвалений ЄС в листопаді), то з парламентом Британії – немає. Битва за узгоджений проект Брексіт, що планувалася в грудні, була відкладена на наступний сезон.
Брексіт. Сезон 2. "Суто англійське самогубство"
Напередодні вирішального голосування, призначеного на 15 січня, ситуація точнісінько повторювала грудневу. За витоками в британські ЗМІ, у Мей, як і раніше, не вистачало голосів для того, щоб чинний проект угоди був схвалений. І як і раніше, нічого було запропонувати парламентаріям, щоб ці голоси отримати. Але якщо в грудні у прем'єр-міністра ще було поле для маневрів у вигляді можливості відкласти бій, то через місяць відступати вже було нікуди.
Проблема полягала (і продовжує полягати) в тому, що схвалена угода щодо виходу з ЄС не подобається нікому. Лейбористи вважають її занадто жорсткою і пропонують свої правки щодо майбутньої участі Британії в єдиному ринку і митний союз. Консерватори, навпаки, вважають, що Мей пішла на невиправдані поступки, особливо в питанні врегулювання кордонів між Північною Ірландією та Ірландією.
Результат був вирішений наперед, однак масштаби поразки виявилися катастрофічними: з необхідних для ухвалення рішення 320 голосів проект підтримали лише 202 депутати. При цьому 432 проголосували проти.
Мей була готова до поразки, але не до такої нищівної. Вранці британські газети вийшли зі зневажливими заголовками: "Повне приниження" (The Telegraph), "Угода Мей про Brexit роздавлена Палатою громад" (Financial Times), "Мей терпить історичну поразку" (The Times). Тим часом лейбористи взяли бика за роги: лідер Лейбористської партії Джеремі Корбін ініціював розгляд питання про недовіру прем'єр-міністру.
Це питання парламент Великої Британії розглядав весь день 16 січня. За підсумками гострих дебатів Мей, яка заявила, що не має наміру кидати розпочату справу на півдорозі, дивом вдалося втриматися на посаді. Лейбористам не вистачило всього трохи, щоб відправити прем'єра у відставку: За це рішення виступили 306 депутатів. У той же час 325 парламентаріїв підтримали Мей.
Причому якщо на день раніше – під час голосування за угодою – розколотою виявилася Консервативна партія, частина депутатів якої не підтримали Мей, то 16 січня в розкол, відмовившись голосувати за відставку прем'єра, пішла вже частина лейбористів. Так, буквально перед голосування щодо відставки Мей заступник голови партії Том Вотсон заявив про вихід у внутрішньопартійну опозицію до Джеремі Корбіна..
Рецензії на новий сезон
Дональд Туск, голова Європейської ради:
"Якщо угода неможлива і ніхто не хоче угоди, то у кого, нарешті, вистачить сміливості сказати, яке єдине позитивне рішення?".
Жан-Клод Юнкер, Голова Європейської комісії:
"Я з жалем беру до відома результати голосування в Палаті громад сьогодні ввечері. З боку ЄС процес ратифікації Угоди про вихід триває. Угода є справедливим компромісом і найкращою можливою операцією... Це єдиний спосіб забезпечити упорядкований вихід Сполученого Королівства з Європейського Союзу.
Європейська комісія і, зокрема, наш головний парламентер Мішель Барньє витратили багато часу і зусиль на переговори щодо Угоди про вихід. Ми проявили креативність і гнучкість у всьому. Я разом з президентом Туском знову продемонстрував добру волю, запропонувавши додаткові роз'яснення та запевнення при обміні листами з прем'єр-міністром Мей цього тижня.
Ризик безладного виходу Сполученого Королівства (з ЄС) збільшився після голосування цього вечора... Я настійно закликаю Сполучене Королівство якомога швидше уточнити свої наміри. Час майже минув".
Антоніо Таяні, голова Європарламенту:
"Лондонське голосування щодо Брексіт – погана новина. Наша перша думка – про 3 мільйони 600 тисяч громадян Європи в Великій Британії і британців, що живуть в ЄС. Їм потрібна впевненість у своєму майбутньому. Ми завжди боротимемося за них!"
Тут трохи розшифруємо, про що йдеться. У разі виходу Брексіта без схваленої угоди громадяни країн ЄС, які живуть і працюють у Великій Британії (одних громадян Польщі станом на 2017 рік там проживало 900 тисяч) опиняться в нерівних умовах з місцевими жителями, зокрема, втратять дуже серйозну соціальну підтримку. Очевидно, що доля мільйонів громадян ЄС в цьому контексті надзвичайно турбує європейських політиків.
Спойлери
Варіантів розвитку ситуації не так вже й багато. Наприклад, президент Франції Еммануель Макрон, коментуючи ситуацію, назвав їх три. Перший, за його словами, це варіант невпорядкованого виходу без угоди. Цей той варіант, якого найбільше побоюються по обидва боки протоки Ла-Манш. Другий, як зазначив Макрон, – домовитися з Європою пом'якшити вже узгоджений проект Угоди, спробувавши врахувати в ньому побажання британських політиків. На думку французького президента, цей варіант проблематичний. Він допустив, що Європа може піти на певні поступки, але дуже незначні.
"Можливо, вдасться змінити один-два пункти, але я не дуже в це вірю. У цій угоді ми пішли на максимум з того, що було можливо. Ми не збираємося відмовлятися від захисту європейських інтересів задля вирішення британцями внутрішньополітичної проблеми", – цитує Макрона Le Figaro.
Нарешті, третій варіант, на думку Макрона: Євросоюз може піти на те, щоб відкласти Брексіт, який, нагадаємо, за розкладом повинен відбутися 29 березня. За задумом, отримавши більше часу, британські політики розберуться між собою і вийдуть до Брюсселя з консолідованим рішенням.
Треба думати, останній варіант, згаданий Макрона, включає в себе кілька можливих підваріантів. У тому числі новий референдум, а також повну відмову від виходу в односторонньому рішенні уряду Великої Британії. Рішення, що дозволяє реалізувати такий варіант, прийняв, нагадаємо, Верховний суд Євросоюзу в грудні минулого року.
Ще варіативнішим є відповідь на запитання, хто саме продовжить реалізувати Брексіт в самій Британії. Тереза Мей, яка утрималась на посаді, може поставити питання про угоду щодо Брексіт на повторне голосування вже найближчим часом. І, найімовірніше, результат нового голосування (якщо воно буде) продублює результати голосування 15 січня.
Не виключений варіант повної або часткової зміни уряду, а також дострокових виборів до парламенту, після чого переможці почнуть нові спроби домовитися або з Євросоюзом, або між собою. Загалом, за підсумками перших двох серій нового сезону рішень не знайдено, політикум Великої Британії серйозно штормить, світ, як і раніше, не розуміє, чого очікувати від п'ятої економіки планети. А попереду – нові серії захоплюючого серіалу, про сценарії яких не мають уявлення навіть самі сценаристи.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми