Нафта перестала бути найціннішим ресурсом у світі – The Economist

Нові продукти породжують прибуткові індустрії, які швидко розвиваються і змушують антимонопольних регуляторів вступити в гру. Століття тому ресурсом під питанням була нафта. Тепер схожу тривогу викликають гіганти, які мають справу з даними, які стали "нафтою електронної ери". Про це, як повідомляє ZN.ua, пише The Economist.

Як зазначається, титанами електронної економіки вже стали Alphabet, Amazon, Apple, Facebook і Microsoft, які здаються неприборканими.

Вони формують п'ятірку найдорожчих компаній в світі. Їх доходи стрімко ростуть: в першій чверті 2017-го вони разом отримали понад 25 мільярдів доларів чистого прибутку. На Amazon доводиться кожен другий долар, витрачений в інтернеті в США. А Google і Facebook отримують майже всі гроші, витрачені на онлайн-рекламу в Америці. Таке домінування спричинило заклики розбити техгігантів на менші фірми, як це сталося зі Standard Oil на початку 20-го століття.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

The Economist зазначає, що є серйозне занепокоєння – інтернет-компанії контролюють неймовірну кількість персональних даних. І це наділяє їх великою владою. Старі підходи до конкуренції, сформульовані в еру нафти, тепер здаються застарілими за часів "інформаційної економіки". Тому потрібні нові підходи.

Як зазначає видання, спроба розділити гігантів на менші компанії, як це сталося з Standard Oil, навряд чи спрацює. Один з новостворених бізнесів дуже швидко знову займе домінуючу позицію. На думку видання, розумними зараз здаються дві ідеї. Перша говорить, що антимонопольним органам час перейти з індустріальної ери в 21 століття. Коли мова йде про злиття, наприклад, вони традиційно звертаються до масштабу операції, щоб визначити необхідність втручання. Але тепер їм також варто брати до уваги обсяг даних, що збираються фірмами, щоб оцінити вплив угод. Ціна покупки теж може бути сигналом про потенційну приховану загрозу від угоди. З цієї точки зору, бажання Facebook так багато заплатити за WhatsApp, яка не мала ніяких доходів, – це сигнал тривоги для антимонополістів.

Другий підхід передбачає ослаблення хватки тих, хто надає онлайн-послуги для отримання даних, на шиї у тих, хто ці дані надає. Велика прозорість допоможе: компанії варто змусити розкрити для споживачів інформацію про те, яку інформацію вони збирають і як багато грошей на цьому зароблять.

Нещодавно повідомлялося, що ЄС звинувачує Facebook, Google і Twitter в порушенні прав споживачів.