Трамп на роздоріжжі: чи бомбитимуть США Іран

19 вересня 2019, 07:23

Віталій Рябошапка Віталій Рябошапка

США, ще напередодні націлені на переговори з Тегераном, поставлені перед нелегким вибором

Атака єменських терористів на об'єкти нафтової промисловості Саудівської Аравії потрясла світ. Зрозуміло, шок від того, що сталося, був непорівнянний з реакцією на атаки "Аль-Каїди" на США 11 вересня 2001 року. Однак цілком достатнім для того, щоб рекордно підняти ціни на нафту і змусити світ знову говорити про безсилля світового порядку перед погрозами тероризму. І поки одна частина населення планети ламає голови над тим, як взагалі стала можливою така атака, друга задається запитаннями, якою буде реакція саудитів і, головне, їх союзників американців, а також що буде з цінами на "чорне золото" в найближчій перспективі.

Хусити VS саудівці. Коротка, але насичена історія взаємин

Реклама

Коротенько нагадаємо передісторію і хронологію подій. Взаємовідносини Саудівської Аравії і Ємену (точніше, двох Єменів – до 1990 року країна була розділена на Північний і Південний Ємен) ніколи не були простими. Протягом багатьох десятиліть в обох єменських державах побоювалися (і небезпідставно) домінування і втручання саудитів у внутрішні справи країн. І з тим або іншим ступенем успішності з цим домінуванням боролися.

Втім, на початку нинішнього століття відносини поліпшилися. Настільки, що саудівці допомагали легендарному президентові Ємену Алі Абдаллі Салеху (легендарному тому, що саме йому вдалося об'єднати дві держави) боротися з заколотом хуситів (воєнізованим угрупуванням шиїтів), що спалахнув в Ємені 2004 року. Альянс був до певної міри неминучий. Оскільки хусити "мутили воду" не тільки на півночі Ємену, а й на суміжних південних територіях Саудівської Аравії. А 2009 року зовсім атакували прикордонні застави саудитів.

Салех за підтримки сильного держави регіону – Саудівської Аравії – на протязі декількох років досить успішно придушував вогнища заколоту. Але тут сталося непередбачене. А саме – в січні 2011 року, коли до Ємену, як і до багатьох інших країн регіону, прийшла "арабська весна". Тобто революція. В результаті народних протестів президент країни Алі Абдалла Салех був змушений передати владу віце-президенту Хаді і, отримавши офіційні гарантії непереслідування, пішов на заслужений відпочинок.

Хаді виявився слабким главою держави, не здатним протистояти заколотникам. Тим більше, що в процесі революції їх позиції зміцніли. Вже через кілька років країна сегментарно контролювалася урядовими військами, хуситами, сепаратистами і т.д. І тут на сторону хуситів встав екс-президент Салех, який втратив владу, але не підтримку в країні. Це вирішило справу, і хусити дуже швидко взяли під контроль більшу частину держави.

Це ніяк не могло сподобатися Саудівській Аравії. Формування "під черевом" радикальної шиїтської держави з прогнозованим впливом на нього заклятого ворога – Ірану – ніяк не входило до планів Ель-Ріяда. Нагадаємо, що Іран – шиїтська держава, антагоніст в регіоні Саудівській Аравії (саудівці – суніти). Тому 2015 року Саудівська Аравія оперативно зліпила коаліцію з десяти арабських держав. У хуситів не було шансів. Навіть за підтримки Ірану. Коаліція "вогнем і мечем" (а точніше, авіацією і ракетами) пройшлася по Ємену, залишивши від режиму, що зміцнився було, випалену землю. А так само випалена земля залишилася на територіях, по яких були нанесені авіаудари: при плануванні операцій саудівці не надто морочилися щодо безпеки мирного населення на "визволених" територіях. В результаті – величезна кількість постраждалих. Мирних жителів, в тому числі дітей, в ході дії коаліції було вбито на порядок більше, ніж, власне, хуситів. Це дало підставу генсеку ООН Пак Гі Муну внести коаліцію до чорного списку терористичних угруповань, що порушують права дітей. А головне, переконало хуситів в тому, що і вони в своїй боротьбі мають право діяти не вибірково і будь-якими методами (втім, і до вторгнення коаліції у них з цим проблем не було).

До 2019 року, завдяки втручанню ООН, ситуація в країні, можна сказати, стабілізувалася. Вогнища заколоту залишилися, але це був вже не контроль над більшою частиною території країни. У червні Саудівська Аравія заявила про намір вивести війська з Ємену, незважаючи на те, що з початку року неодноразово порушувався режим припинення вогню і виникали локальні бої між урядовими військами і хуситами. Однак ніч з 13 на 14 вересня стала черговою точкою біфуркації: хуситами були атаковані підприємства національної нафтової компанії Саудівської Аравії Saudi Aramco.

Атака дронів

В ніч з п'ятниці на суботу за допомогою дронів атаковані підприємства з переробки нафти в місті Абкайке і нафтопереробний завод у Хурайсе. Удари були нанесені по десульфуризаційних колонах і вакуумних газових сепараторах, що викликало грандіозну пожежу.

Протягом декількох годин пожежа була погашена, ще кілька годин пішло на оцінювання збитку – нанесеного і потенційного. З'ясувалося, що Саудівська Аравія змушена в результаті удару скоротити видобуток нафти більш ніж вдвічі, втім, ненадовго. Скорочення становило 5% світового видобутку нафти.

Відповідальність за напад взяли на себе єменські хусити. Які заявили при цьому, що у них є зброя, здатна вразити будь-який об'єкт в Саудівській Аравії, причому об'єкти нафтової промисловості вони вважають найбільш підходящими для цієї справи.

Цієї інформації вистачило, щоб всі вихідні, коли нафта не торгувалася, світ чекав "нафтового армагеддона". І правильно, в принципі, чекав: в понеділок вранці ціни на нафту побили рекорд зростання (понад 12%), що тримався з 1991 року, тобто з часу операції "Буря в пустелі". Трохи пізніше, щоправда, відкотили і застигли в німому чеканні саудитів і їх союзників – США.

У всіх сумнівних випадках...

Американці насамперед "заспокоїли" накручені ціни, відкривши свої резерви. Другим же натякнули, що підозрюють у організації атак Іран. "Так, схоже на те", – відповів на запитання про можливу причетність Тегерана до атаки Дональд Трамп. Додавши, втім, що розслідування атаки триває.

Категоричнішим був держсекретар Майк Помпео. "Іран причетний до більш ніж 100 атак на Саудівську Аравію, тоді як Рухані і Заріф говорять про дипломатію. Незважаючи на всі заклики до деескалації, Іран в даний момент почав безпрецедентну атаку на світового постачальника енергії. Жодних доказів причетності Ємену до атак немає", – сказав Помпео.

Побічно звинуватила Іран в атаках і Саудівська Аравія. Так, на прес-конференції в понеділок представник коаліції Турки аль-Малікі зазначив: "Є свідчення, що вказують на те, що напад на нафтові об'єкти скоєно не з Ємену, як заявили хусити, а використана при атаці на Aramco зброя – іранська". А пізніше з'явилася інформація з неназваних джерел у Вашингтоні, що атаки проводилися з території Ірану. Власне, тому засоби ППО Саудівської Аравії, які контролюють підліт з півдня, тобто з території Ємену, і не змогли їх відбити.

Красномовніше ж будь-яких заяв став вступ Саудівської Аравії в середу, 17 вересня, до міжнародної коаліції з безпеки на морі. Коаліція, очолювана США, в теорії покликана забезпечувати безпеку і гарантувати вільну міжнародну торгівлю в регіоні. На практиці ж вона носить відверто антиіранський характер і всмоктує в себе, як пилосос, всіх постраждалих від агресивних дій Тегерана. Так, після затримання Корпусом вартових ісламської революції Ірану в Ормузькій протоці британського нафтового танкера Stena Impero до коаліції увійшла Велика Британія. Тепер настала черга Саудівської Аравії.

Тим часом США привели війська в бойову готовність, що дало привід ЗМІ говорити про підготовлюваний "удар відплати". Зрозуміло, по Ірану.

Тегеран провину не визнає

Реклама

Тегеран тим часом всі звинувачення заперечував. При цьому, дійсно, відкритим залишається питання, навіщо Ірану взагалі була потрібна така атака. Тим більше перед зустріччю Трампа з президентом Ірану Хасаном Рухані, що очікувалася на полях Генеральної асамблеї ООН наприкінці вересня. І тим більше після демонстративного звільнення Трампом одного з найнепримиренніших "ворогів" Ірану, радника президента США з безпеки Джона Болтона.

Одна з версій, озвучених західними ЗМІ, передбачала, що за допомогою атак перед зустріччю Іран хотів зробити США поступливішими. Мовляв, Тегеран продемонстрував Вашингтону, що має в арсеналі різноманітні і не дуже приємні для американців і їхніх союзників способи вплинути на ситуацію.

"Я не думаю, що Іран зацікавлений в такій масштабній провокації, здатній поставити країну на грань великого військового протистояння з США. Вони, звичайно, наполягають на збереженні існуючого договору. І, звичайно, перманентно демонструють в регіоні свою військову міць. Але все ж є червоні лінії, за які, гадаю, вони не готові виходити. Навряд чи пішли б на такий серйозний крок, як атака нафтових заводів Саудівської Аравії, щоб тиснути на США. Найімовірніше, ми маємо справу з самоуправством хуситів, які, треба розуміти, зовсім не контролюються Іраном на 100%. Можливо також, руками хуситів діяли якісь третини сили, зацікавлені в конфлікті", – зазначив в коментарі сайту "Сьогодні" військовий експерт, керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.

Рішення за Трампом

Очевидно, що хусити, враховуючи вищеописану історію взаємин з саудитами, мали достатньо приводів ретельно підготувати і нанести вкрай болючий для Саудівської Аравії асиметричний удар. Хоча б на знак помсти за тисячі загиблих цивільних в Ємені.

Проте у Вашингтоні вже закусили вудила на кодове слово "Іран" і почали серйозно грати мускулами. У вівторок Майкл Помпео вирушив на переговори до Саудівської Аравії щодо подальших дій. А світ завмер в очікуванні відповіді на запитання, чи носитимуть ці дії військовий характер.

І відповідь цей криється, скоріше за все, навіть не в ситуації на Близькому Сході. Логіку дій Білого дому сьогодні більше визначають майбутні президентські вибори в США.

Безумовно, враховуючи серйозне падання рейтингу Трампа, Білий дім зацікавлений в "маленькій переможній війні". Але проблема в тому, що Іран – вкрай поганий кандидат для такої війни. У кращому випадку США "загрузне" в Ірані не менше, ніж свого часу загрузли в Іраку – тобто років на сім-вісім. У гіршому, це буде другий американський персональний Афганістан. Зрозуміло, це розуміють у Вашингтоні.

"Звичайно, факт атаки дронів на Саудівську Аравію буде використаний проти Ірану. Причому безвідносно того, знайдуть докази причетності чи ні, – каже Олександр Мусієнко. – Але лише в тому контексті, щоб посилити тиск і змусити Тегеран піти на відмову від будь-яких ядерних програм. Домогтися документального підтвердження такої відмови і згоди Ірану на роль спокійної мирної держави, що не загрожує безпеці регіону. Але говорити, що це може спричинити військове протистояння між США і Іраном, передчасно", – зазначає експерт.

Побічно цей висновок підтверджує і стримана реакція Трампа, який в інших випадках не особливо стежить за словами. Створюється враження, що американський президент несподівано для себе став перед важким і неприємним вибором, робити який йому б дуже не хотілося.

"Буквально тільки що Трамп написав у Твіттері, що вимагає посилити санкції проти Ірану. Я розцінюю це як реакцію американського президента на інцидент, – зазначив в коментарі сайту "Сьогодні" експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Ілля Куса. – Очевидно, не буде і зустрічі Трампа з Рухані. Але ось військової відповіді, найімовірніше, не буде. Принаймні поки що. Як я нещодавно говорив, у війні з Іраном не зацікавлений ніхто. Але обстановка в регіоні настільки напружена, що будь-яка подія чи інцидент може змінити ситуацію і позицію США", – зазначив експерт.

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися

Реклама

Читайте Segodnya.ua у Google News

Реклама

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти