Існує думка, що за кожним великим чоловіком стоїть жінка. І часто це виявляється правдою! Наприклад, шоу "Латиноамериканський check-in" для телеканалу НЛО TV створювалося сильним чоловічим колективом – ведучі Женя Славкінський та Ілля Луценко, оператори Дмитро Котовець і Станіслав Мардаровський, продюсер Станіслав Котляр ... Але в цьому чоловічому братстві виявилася одна-єдина дівчина, яка стала не тільки душею проекту, а й надійною опорою для всієї знімальної групи.
Про свій, дівочий, досвід роботи в тревел-шоу "Латиноамериканський check-in" сайту "Сегодня" розповіла редактор, логіст і перекладач проекту Альона Мороз.
- Як вийшло так, що ти потрапила в команду тревел-шоу " Латиноамериканський check-in ?
- У "Латиноамериканський check-in" я потрапила через... "Американський check-in". Із хлопцями дружу вже більше 10 років. Ще до тревел-проектів я була поруч, коли вони робили свої кроки в КВК, Comedy Club, веденні заходів, івент-бізнесі. Ще тоді з радістю їздила з ними у вільний від роботи час на гастролі і допомагала.
- Якими були основні обов'язки на трвел-шоу ?
- Все просто. Бути адміністратором-мамою-другом-перекладачем-кризовим менеджером-логістом.
- - грамотно спланувати маршрут, підібравши оптимальні за ціною і часом стиковки;
- - допомогти хлопцям з візами, щепленнями, страховками;
- - знайти і відібрати колишніх земляків для зйомок інтерв'ю в кожному місті;
- - селити команду і забезпечувати внутрішню логістику по всіх містах;
- - шукати цікаві локації з цікавими фактами і за місцем домовлятися про те, щоб нас пустили і дозволили знімати;
- - вирішувати всі побутові питання і форс-мажори;
- - Зараз ось трішки допомагаю з редактурою монтажу.
- Чим керувалася, розробляючи маршрут ?
- Є затверджений список обов'язкових країн або міст, а були місця, з якими можна було сперечатися і міняти їх на інші. Поки хлопці були в Азії, я переробила значну кількість інформації в інтернеті, і деякі країни відкинула з міркувань безпеки, деякі через незручність перельотів/переїздів або колосальну ціну квитків туди з найближчої точки, де ми знімаємо. А ось всередині кожної країни, допомагаючи підбирати локації, вже ґрунтувалася на тому, щоб всі програми були різноплановими. Наприклад, якщо в одному місті ми вже показали університет, а через пару країн є ще один класний, то хоч як би було шкода, я його викреслювала. Тому що глядачам буде нецікаво дивитися одні й ті ж самі місця. Набагато краще за такий короткий час показати якомога більше з різних галузей, щоб допомогти сформувати комплексне враження про те, як там живуть люди, і як це відрізняється від наших широт. Так і з житлом. Намагалася селити команду то в квартирах, то в готелях, то в мотелях, то на віллах, щоб дослідити максимум різних форматів.
- Ти знаєш іспанську мову... наскільки добре і наскільки це допомогло ?
- Ха! Це окрема історія. В Америці я хлопцям все перекладала, і вони зрозуміли, як це зручно. Тому за 2-3 місяці до поїздки Женя Славкінський сказав мені: "Так, ми їдемо до Азії, а ти вчи іспанську, адже в Латинській Америці без неї нікуди". Я посміялася. А він каже: "Я взагалі-то не жартую. Ти реально повинна вивчити мову". І так ось за 2 місяці паралельно з роботою я занурилася у вивчення мови. На щастя, мені це подобається і я достатньо посидюща. Тож за такий короткий проміжок часу досягла непоганих результатів, яких вистачило для вирішення майже всіх питань всередині країн Латинської Америки.
- Можеш навести приклад пари фраз, без яких не обійтися в Латинській Америці е?
- Стануть в пригоді елементарні речі! Ось маленький словничок:
- Hola, ¿cómo estás? = Привіт, як справи?
- ¿Cuánto cuesta? = Скільки це коштує?
- ¿Donde esta el baño? = Де тут туалет?
- Ну, і особисто нам часто довелося говорити:
- Por favor, abre el maletero. = Будь ласка, відкрийте багажник.
- Somos de Ucrania. No somos americanos! = Ми з України. Ми не американці.
Остання фраза особливо актуальна, тому що для жителів деяких латиноамериканських країн будь-яка біла людина – це американець, і ціну можна називати вдвічі вище. Та й, в цілому, американців у багатьох країнах Латинської Америки недолюблюють. А коли дізнавалися, що ми з України – одразу розслаблялися.
- Що ти знала про місця призначення до того, як вирушила в подорож ?
- У Мексиці була вже двічі до цього, але в інших містах і по одному дню. А в Бразилії бували і навіть жили чимало знайомих, від яких ми начулися про всі аспекти життя. Решту країн відкривала для себе поновій. В цілому, знала, що це небезпечно для всіх. А для білошкірої дівчинки зі світлим волоссям тим більше J Тому суконь, каблуків, коротких шортів і дорогих прикрас з собою навіть не брала.
- Яка країна захопила найбільше і чим ?
- Коста-Ріка закохала в себе найбільше за інші країни. Неймовірна природа. Уявіть собі країну, в якій немає жодного звичного для нас міста з погляду урбанізації. Все потопає в зелені. Одразу 2 океани, джунглі, водоспади, національні парки, рибальські села, тварини бродять навколо тебе; манго на підлозі, і люди, котрі нікуди не поспішають. Там навіть плечі розслабляються.
Зазвичай моє завдання полягає ще й в тому, щоб контролювати таймінг тієї частини команди, з якою я знімаю сюжети в конкретний день. Але в Коста-Ріці я неодноразово втрачала самоконтроль і не могла відмовити собі і хлопцям в деяких задоволеннях. Наприклад, затриматися і скупатися в океані. Або пройтися трохи далі національним парком, хоча об'єктивно розуміла, що знято тут вже достатньо матеріалу, і треба поспішати на наступну локацію. Коротше кажучи, Коста-Ріка змушує розслабитися і залишити кудись бігти.
- Де не сподобалося найбільше? Може, було страшно, некомфортно .
- Найбільше не сподобалося, коли мене в Бразилії в Сан-Паулу на 34-й день подорожі хлопці не випустили з готелю. Вони їхали знімати дуже кримінальний район, де можуть не просто забрати речі, а й убити, і поліція нічого не зробить, тому що не заходить до цього району. І, незважаючи на те, що я найняла нам професійного охоронця і була дуже переконливою в аргументації, чому я повинна поїхати – мене не пустили. Женя сказав: "Будь-хто з нас був би щасливий залишитися в готелі і просто полежати, поспати". Для мене ці кілька годин в готелі були мукою. Мені не потрібен був вільний час. Я відчувала себе відлученою від пригод. Наче мене покарали батьки. Це був єдиний момент за поїздку, коли я плакала.
- Назви топ-3 місця, де обов'язково потрібно побувати !
- Якщо вибирати не з усього світу, а з Латинської Америки, то:
1. Lujan zoo . Контактний зоопарк в Аргентині, де можна зайти до клітки з дикими тваринами (тигрів, левів, ведмежат, слонів) і погладити їх або навіть погодувати з рук. Неймовірний досвід, і коли дивишся на отримані кадри, не можеш переконати родичів і друзів, що ти не збожеволів, роблячи це, а відчував себе в безпеці.
2. Puerto Viejo de Talamanca . Курортне містечко Коста-Ріки, розташоване на узбережжі Атлантичного океану. Тут тобі красива природа, серфери, вічна субота і різноманітні пляжі – від диких з чорним піском до таких, як на картинках з реклами батончиків.
3. Peru . Цілком і повністю. Магія цієї країни якраз не відкривається в одному конкретному місці. Щоб оцінити, її потрібно проїхати всю. Від розвиненої столиці Ліми до старожитностей інків навколо високогірного Куско. Там, до речі, обов'язково брати машину і досліджувати, досліджувати, досліджувати, поки не закінчаться бензин і сили.
- Доводилося стикатися з екстримом під час зйомок ?
- У столиці Болівії, Ла-Пас, я знайшла для ведучих унікальну активність – спуск із 50-метрової будівлі обличчям вниз. На рівні 6-го поверху перемикається страховка, і ти летиш вниз у вільному падінні. З 50 метрів навіть дивитися вниз на місто страшнувато, а коли тобі говорять, що ти повинен ще й перехилитися і крокувати – у тебе виникають питання до власної адекватності. Так ось я купила три квитки – хлопці спускалися заради кадру, а я після них спустилася "для себе".
- Що було найважчим за час зйомок ?
- В цілому, дуже мало сну і персонального простору. В таких складних побутових умовах після третього тижня стає важко приховувати те, що накопичилося. Я, як неймовірний життєлюб і член команди з найпростішої роботою, намагалася весь час нагадувати хлопцям: "Хоч як би було зараз важко, тільки задумайтеся, як нам пощастило! Нам випала можливість побачити стільки місць нашої планети. Подивіться навколо і задумайтеся, як здорово, що ми тут!".
Іноді у відповідь я чула здавлений коментар операторів, що з рюкзаком техніки вагою 8 кг за спиною цінувати бродіння містом з ранку до ночі без вихідних важко. Аргументами ж ведучих було те, що чи хворий ти, чи втомлений, з гайморитом або опухлим обличчям – ти повинен незмінно якісно працювати і на вертіння головою на всі боки сил не залишається. Я ж була щаслива на 120% зі 100 можливих і, сподіваюся, що своїм прикладом заряджала їх нотками щастя.
- Ви спілкувалися з багатьма людьми – українцями, котрі емігрували, місцевими жителями... Чия історія запам'яталася найбільше ?
- Взагалі всі, з ким ми зустрічалися, допомагали нам так, ніби ми знайомі 100 років і разом дітей хрестили. Це неймовірно, але факт. Найбільше запам'яталася випадкова зустріч з вихідцем зі східної України, який тепер живе в Сан-Паулу. Ми познайомилися на вулиці в день відльоту назад до Києва. Він не захотів бути в кадрі, тому глядачі не побачать цю історію. Але саме його доброта нас вразила своєю несподіваністю. Він прокатав нас містом, розповів багато цікавого і додав, що якщо потрібна буде допомога – писати або телефонувати у будь-який час. Ми додалися в фейсбуці і попрощалися. І ось в цей же день одного з нас не пускають на рейс додому (поки не буду розкривати інтригу, кого), і я пишу нашому новому знайомому, що сталася така ситуація і нам потрібна будь-яка допомога. За дві хвилини він написав: "Виїжджаю". Він погодився допомагати людям, яких знає пару годин. Його не зупинило ні те, як далеко від аеропорту він живе, ні те, що взагалі не завинив нам нічого. Ось таке почуття плеча від земляків гріє душу далеко від дому.
- У ведучих часто запитують, де найкрасивіші жінки. А що скажеш ти? Де найкрасивіші чоловіки ?
- Чоловіки – однозначно не в країнах Латинської Америки. Там всі реально маленькі. Але якщо жінка маленького зросту виглядає мініатюрно і її хочеться захистити, то до чоловіків у мене інші критерії. Якщо говорити про зовнішність, то ідеальний зріст, щоб, коли я на підборах і тримаю його за руку, не потрібно було згинати лікоть. В Аргентині та Бразилії вже були чоловіки вищі, але теж не в моєму стилі.
- Кухня якої країни тебе вразила? Їла черв'яків та іншу екзоти ?
- У цій поїздці найсмачніше я поїла в Перу. Перуанці взагалі пишаються своєю кухнею. У них культ їжі, і навіть жителі бідних районів виокремлюють гроші на те, щоб регулярно харчуватися не вдома. В Куско ми отримали справжній гастрономічний екстаз в ресторані UCHU Peruvian Steakhouse. Або ми були дуже голодними, або це була дійсно найсмачніша вечеря. Черв'яків і екзотику не їла, але ведучим підсунула, щоб вони заради блага програми поїли фірмову страву в Пуеблі – личинки під якимось там соусом. Сама я в той момент за сусіднім столиком уминала смачні кесадіас.
- Привезла щось цікаве / автентичне додому? Сувеніри ?
- На шопінг часу майже не було. Крім того, ми багато літали і тому все, що не поміщається у валізу або може там зламатися – купувати не можна. Але гроші я все одно примудрилася витратити. Річ у тім, що зворотний рейс у нас пролягав через Нью-Йорк, і під час пересадки я виїхала на Манхеттен на кілька годин, де витратила весь свій гонорар за поїздку. З автентичного привезла подарунки всім колегам на роботу – сережки з Перу, свічки з ринку відьом в Болівії, олівці з ринку художників в Аргентині та інші дрібнички.
- Виходить, ти була єдиною дівчиною в суто чоловічому колективі? Не виникало конфліктів ?
- Я з дитинства звикла крутитися в чоловічому товаристві. Я в минулому професійний шахіст, тому, коли їздила світом на змагання, звикла, що навколо, в основному, не дівчатка. Як кілька днів тому сказав Андрій Прєдєлін (ведучий "Єврочекіна" і проекту "Міста"): "Ти і дівчинка-дівчинка і "свій пацан", коли треба". Думаю, ці слова найчіткіше і лаконічніше за все виражають секрет успіху в поїздці.
- Дай пару корисних порад тим, хто вперше збирається до Латинської Америки .
- Приготуйтеся до того, що більшість країн цього континенту дуже контрастна. Розкішна невимовна природа і тут же бідні й брудні райони, де люди живуть всією сім'єю на вулиці в наметі і вживають наркотики при тобі. В якихось галузях вони пішли вперед в порівнянні з Україною, а в якихось знаходяться на рівні наших 90-х. І такі контрасти майже на кожному кроці.
Зустрічаються і неймовірно приємні люди, але потрібно бути постійно напоготові, тому що ризик бути обкраденим дуже високий. Не провокуйте на злодіяння – не ходіть в дуже помітному одязі і не козиряйте гаджетами. Або потім не дивуйтеся, що їх вже немає у вашій сумці.
Підучіть іспанську або наймайте гіда/перекладача. Тому що зі знанням англійської в цих країнах толку стільки ж, скільки зі знанням російської або української.
І головна порада: почніть з перегляду "Латиноамериканського check-in", щоб зрозуміти, які країни вас манять.
А подивитися шоу "Латиноамериканський check-in" можна щосуботи о 13:00 на телеканалі НЛО TV .
.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми