Андрій Піонтковський дав інтерв'ю Олегу Панюті.
Сьогодні, 19 червня, в ефірі YouТube-каналу Україна 24 в програмі Пояснює Панюта був російський політолог, публіцист Андрій Піонтковський, який, зокрема, розповів, що відбувається в Росії, прокоментував позицію Заходу щодо України, а також пояснив слабкість президента США Джо Байдена.
Боротьба в російському бункері
- Хотів розпочати з вами розмову з операції "Наступник". Ваш лист "Путін повинен піти", на жаль, не знайшов достатньої кількості послідовників. Але сьогодні пошук тих, хто може замінити Путіна як "кормчого Росії" – до чого це може привезти? І чи настав час?
- Це різні речі. Тоді був заклик до опозиціонерів, людей, які різко протистоять політиці великого угруповання. Тоді 50 тисяч підписів було зібрано, але "глухою" виявилася еліта, ті люди, які сьогодні масово залишають Росію.
Зараз, коли ми говоримо про можливу зміну влади, йдеться про боротьбу в бункері. Там відбуваються ті самі процеси, що й в бункері Гітлера, на малій дачі Сталіна. Про здоров'я Путіна ми вже років 10 чуємо – по-моєму він уже перехворів на всі види раку – починаючи від раку хребта, а зараз до раку мозку дійшло.
Але є ознака – для мене вражаюча – ви всі помітили серію шалених заяв Медведєва, Кирієнка, Рогозіна. Для Медведєва це взагалі нехарактерне. Очевидно люди брали участь у якомусь "кастингу". Причому критерії цього кастингу – жорсткість та божевілля антизахідних та антиукраїнських настроїв. Значить, якщо є кастинг, то звільнилася якась вакансія. Щось непросто з ним (Медведєвим – ред.).
- Той самий Кирієнко, якого зараз активно використовують, який чи не "гауляйтер" усіх захоплених територій... Чи не може це стати початком якоїсь нової підкилимної гри?
– Якщо щодо Медведєва це мої психологічні спостереження, то з Кирієнком – це ж фактура. Його статтю – шалену і саморекламну – було знято за кілька годин. Він дуже захопився підкресленням своєї ролі: "Я особисто там очолюю процес приєднання...". Фактично це читалося: "Навіть коли ви здохнете, дорогий Володимире Володимировичу (Путін – ред.), я продовжу ваш курс як вірний путінінець".
Якщо Путін завтра здохне, то в Росії в короткочасній перспективі нічого не зміниться. Це якраз показує тональність цього кастингу – вони клянуться у вірності своєму жорсткому курсу. Ми це спостерігали після смерті Сталіна. Звичайно, це послабить режим – вони там перегризуться між собою, але не це зараз головне.
– А що тоді головне?
- Головне – це кількість HIMARS, які будуть поставлені в Україну найближчими місяцями, тобто питання про кінець війни.
Рамштайн та приїзд в Україну
- Якщо зараз повертатися до Рамштайну, то ви думаєте, що там Україна отримала запевнення, що HIMARS таки будуть у нас?
- Я оцінюю на тверду 4-ку результат цього брюссельського Рамштайну. І треба бачити контекст – який неймовірний тиск чинився на громадську думку в Європі та американську адміністрацію.
- Щойно наші шановні гості приїхали до Києва, було оголошено повітряну тривогу. І щойно розмова з Зеленським була завершена, знову була оголошена повітряна тривога.
- Ну, Москва дуже уважно стежила за цим візитом. Пєсков несподівано проговорився: "Кремль сподівається, що лідери ЄС змусять Зеленського усвідомити реальну ситуацію". У перекладі з дипломатичного це означає: "Ці чудові люди їдуть туди, щоби вручити Зеленському від нас ультиматум про беззастережну капітуляцію".
Макрон, який почав наступ так званої "партії миру", досяг уже вершин безсоромності останніми днями, коли вже полемізував з противниками: "Я не згоден з тими, хто стверджує, що треба розгромити Росію" тощо. Поведінка цих людей не лише особистісна: Німеччина та Франція як держави не зацікавлені категорично в перемозі України та поразці Росії.
Вражаючі зміни позицій Макрона в останні години – частково, можливо, це результат відвідування Ірпеня, але я не думаю, що Макрон настільки сентиментальний. Я думаю, що він, як досвідчений політик, зрозумів з перших хвилин абсолютний провал своєї місії.
Це ж стандартна роль Франції у всіх російських захопленнях останнього часу – прибігти та легітимізувати російське захоплення. Їхнє завдання – змінити наратив "агресор – жертва" на "територіальні суперечки двох держав". Я дивуюсь, на що Макрон сподівався. Вони ще порядну людину – президента Румунії – з собою прихопили, щоб її "вляпати" в цю історію.
Столтенберг також змінився дуже сильно. Він міркував, що "як сильно потрібно буде поступитися Україні територіально заради миру, але ми маємо допомогти". НАТО як організація паралізована – вона працює на принципі байдужості.
США та Велика Британія
- Не вустами Медведєва було передано привіт європейським друзям у Києві? Коли він розповідав, що "приїхали сюди поїсти жаб, ковбаси, горілки попити та поїхати додому".
– Це дивовижний набір, який у головах у московських. З одного боку Пєсков визнає, що мета цього візиту – змінити наратив, з іншого – може, Медведєв теж проговорився?
Водночас американці в Рамштайні були змушені зробити якусь поступку. У США триває боротьба усередині адміністрації. Наприклад, Остін та Блінкен розуміють, що поразка України означає відхід Америки зі світової історії. Це одразу ж буде захоплення Китаєм Тайваню. У військових 100% позиція щодо Остіна – перевернемо небо та землю, щоб підтримати Україну. Але вони говорять про опір і називають одну людину – Саллівана.
Байден має слабкість – для нього надцінною ідеєю є трансатлантична єдність, єдність союзників. В принципі це правильно, але за таких союзників, як Макрон, Шольц і Драгі, ця трансатлантична єдність може перерости в трансатлантичну зраду. Байден вже "наколовся" – в питанні "Північного потоку-2". Проте Остін змінив свою риторику, але не суть свого підходу.
Підтримка Великої Британії – це велика справа. Вони переживають свою історичну молодість – для них Україна-2022 – це Велика Британія-1940 віч-на-віч з Гітлером. Вони пам'ятають авіаційну битву за Велику Британію.