Війна з Росією: чому загроза реальна і якою може бути відповідь України

Щодо можливої агресії Росії українське суспільство розділилося. Напевно, кожен має знайомих, які впевнені, що Путін готується напасти. А також і тих, хто таку позицію висміює, а її прихильників називає панікерами.

Чи нападе Росія?

Цього точно ніхто не може знати. Окрім Путіна, зрозуміло.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Найімовірніше, і він точно не знає. Експерти, українські та іноземні припускають, що російська влада аналізує різні варіанти. Але те, що Путін вирішив йти ва-банк, коли поставив ультиматум НАТО, – у цьому вже немає сумнівів. Ставки дуже високі. І оскільки карти поки що не на столі, можна лише продовжувати сперечатися, блефує він чи має виграшну комбінацію. У цьому наше становище абсолютно незалежне. Тому що від нас нічого не залежить. Можна лише сподіватися, що західні дипломати про щось домовляться з Кремлем. Чи все ж таки ми варті щось зробити?

Давайте з'ясовувати...

1. Наскільки реальною є загроза вторгнення?

Західні ЗМІ вже кілька місяців лякають можливим вторгненням російських військ в Україну. Остання новина з американської преси – за 8 січня. Авторитетна американська газета The New York Times оприлюднила карту з розташуванням російських військових частин та підрозділів на кордоні з Україною.

Судячи з карти, російські частини оточують Україну з трьох сторін. За прогнозними оцінками, зробленими на основі даних спецслужб США, Кремль на кордонах з Україною зосередив 175 тисяч своїх військовослужбовців.

Карта NYT про війська РФ на кордоні з Україною

Багато це чи мало? У 2015 році американські аналітики з агентства Stratfor розрахували, що для захоплення та утримання всієї Лівобережної України росіянам потрібне угруповання в 120 тис. осіб. З даних NYT видно, що нині на кордонах зосереджено значно більше.

Так і має бути, якщо Путін блефує та лякає Захід. Інакше йому ніхто не повірить.

Але якщо Путін задумав наступати, то знову-таки, ресурсів йому вистачить.

Тобто нічого не прояснилося: зрозуміло лише, що Росія має досить сил для швидкого вторгнення. Але чи буде воно, як і раніше, неясно.

2. А як же здоровий глузд? Путіну економічно невигідно розпочинати війну...

Росія у складній економічній ситуації. Адже вона перебуває під санкціями з 2014 року.

Незважаючи на те що росіяни з 2014 року нескінченно повторюють, що санкції їм не страшні, статистика свідчить про протилежне.

Справді, у Росії багато ресурсів – це багата країна. Йдеться про фінансові ресурси, а не про нафту з газом. Але ресурси таки обмежені.

ВВП Росії різко виріс у нульові роки. Але після 2014 року він майже не зростає. У 2015, 2020 роках ВВП падав, за решту років показував зростання 2-2,5%. Це, по суті, стагнація.

За таким параметром, як паритет купівельної спроможності, ВВП Росії у 2020 році скотився до рівня 2000-го, не найуспішнішого в економічній історії сучасної Росії.

Зростанню російської економіки заважають саме санкції. Після окупації Криму та частини Донбасу Росія втратила доступ до інвестиційних ресурсів. Це означає, що їй нема звідки брати кошти на розвиток економіки, створення нових підприємств, технологічну модернізацію. Приклади інвестицій, про які повідомляється офіційно, не відповідають потребам.

Коротко кажучи, Росії потрібно набагато більше коштів, ніж вона має тепер. Через їхню нестачу добробут росіян не зростає.

Щоб вирішити питання, потрібно домогтися скасування санкцій. Це малоймовірно, поки не вирішено проблему Донбасу та Криму.

Ще варіант – домогтися кардинального перегляду економічних потоків у світі. По суті, треба переглянути наявні правила світової торгівлі та інвестування. Того самого хоче й Китай.

Це дуже ризикована мета. Коли підвищуєш ставки до небес, здоровий глузд не головний порадник.

Часто кажуть, Путін не нападатиме на Україну, бо тоді заморозять "Північний потік – 2". Тут ось що треба розуміти. Частка енергоносіїв у ВВП Росії – 15%. Вона не побільшає від введення в експлуатацію цього газопроводу. Європа не купуватиме більше газу в Росії, якою б трубою він не йшов. Головних проблем російської економіки газопровід не вирішує. "Північний потік – 2" – більше українська проблема, ніж російське досягнення. А те, що одного разу заморозили, завжди колись можуть розморозити.

Тобто, чи реальне вторгнення, ясніше не стало. Але дуже схоже, що для порятунку Росії від стагнації Путін задумав гру на високих ставках. Такі ігри вторгнення не заперечують.

3. Коли ситуація проясниться?

Аналітики називають різні терміни. Найпопулярніший прогноз – кінець січня.

Зрозуміло, що до саміту НАТО, на якому буде присутня Росія (12 січня), жодних воєнних дій не буде. Але біда в тому, що НАТО навряд чи домовиться з Росією. Так, зокрема, вважає і глава цієї організації Єнс Столтенберг.

По суті, переговори – формальність. А потім і можна буде скласти уявлення про те, на які кроки Росія може піти насправді.

4. Чому Захід постійно говорить про санкції?

Захід справді погрожує Росії максимально жорсткими санкціями за можливе вторгнення в Україну. Наприклад, Росію погрожують відключити від системи грошових платежів Swift.

Адміністрація Байдена регулярно робить заяви стосовно нових санкцій. Приклад: нещодавно кореспондентка Bloomberg Дженніфер Джейкобс написала у Twitter:

"Офіційний представник Байдена на пресконференції не заперечував, що обговорювані санкції містять відключення найбільших російських фінансових установ та ембарго на оборонні технології американського виробництва. За словами помічника, найконструктивніші переговори проходять за зачиненими дверима", – повідомила Джейкобс.

Які ще можуть бути санкції?

• США та їхні союзники розглядають можливість заборони на експорт в Росію електронних технологій, програмного забезпечення та супутніх технологій.
• Санкції можуть поширитися на авіаційну електроніку, верстати, смартфони, ігрові консолі, планшети та телевізори.
• Санкції можуть бути спрямовані на сектори оборони та цивільної авіації, що вдарить по високотехнологічних амбіціях Росії у сфері штучного інтелекту та квантових обчислень.

Нещодавно в адміністрації Байдена заявили, що Росія може бути додана до найбільш обмеженої групи країнекспортного контролю разом з Кубою, Іраном, Північною Кореєю та Сирією.

Питання, чому ця тема постійно повторюється у заявах політиків з ЄС та США? Колективний Захід натякає Путіну, що він може застрягти в Україні, і тоді санкції, які й так заважають Росії спокійно жити, її просто задушать. Як колись це сталося із СРСР.

5. Про що мовчить колективний Захід?

Дещо Америка та її європейські союзники недоговорюють. Це навіть дає підстави для підозр стосовно того, що Захід нечесно грає щодо України.

Такої думки, наприклад, дотримується російський економіст, у минулому радник Путіна Андрій Іларіонов. В ефірі каналу "Україна 24" Іларіонов висловив думку, що Байден і Путін перебувають у змові. Байден лякає загрозою російського вторгнення, щоб змусити Україну виконувати Мінські угоди, які явно не вигідні Україні.

"Байден працює на Путіна більше, краще, енергійніше, ніж будь-хто працював на Путіна. Вся адміністрація Байдена чинить тиск на Україну, щоб Україна прийняла Мінські угоди – щоб інтегрувати ОРДЛО у політичне та правове поле України, щоб ОРДЛО отримало право вето на напрям розвитку України, на західний вектор розвитку, на євроатлантичну інтеграцію, на всі реальні кроки, які забезпечують реальну самостійність та незалежність України", – сказав Іларіонов.

Версія Іларіонова справді дещо пояснює у ситуації. Але в ній одна вада: зовнішня політика – це не клуб друзів, а поле, де різні країни обстоюють власні інтереси. У чому інтереси Путіна, зрозуміло. Але в чому тут інтереси Байдена та США? Навіщо США здавати Путіну Україну – це видається безглуздим.

Те, що Захід обмежується заявами про санкції, але мовчить із головних питань щодо можливої агресії Росії проти України, може мати два пояснення.

Перше – Захід не знає, чим відповісти Росії.

Друге – Захід має план дій із захисту України, але говорити вголос про це там не вважають за доцільне.

Обидва пояснення мають приблизно рівну вагу з погляду ймовірності.

А це означає, що ситуація, як і раніше, залишається невизначеною.

Що може зробити Україна в нинішній ситуації?

Україні залишається підігравати Заходу щодо жорстких ("небачених раніше") санкцій. Як саме?

Цілком зрозуміло, що українська армія не зможе протистояти можливій російській агресії. Військовий потенціал нашого північного сусіда в рази сильніший.

Але Україна все ж таки може чинити протидію. Наприклад, партизанськими діями. Росії дуже важко утримувати захоплені території, хоч би якими вони були. Тут усе як було в СРСР в Афганістані.

Афган для СРСР став каменем спотикання. Те саме може повторитися в Україні.

Екссекретар Ради національної безпеки та оборони Олександр Данилюк із цього приводу каже, що створення в Україні системи територіальної оборони може стати реальною відповіддю на російську загрозу.

"Це і є реальна відповідь на загрозу Путіна. У нас людей, які пройшли реальні бойові дії, сотні тисяч. Тимчасом як нині влада навіть боїться озвучити реальні загрози, вони готові захищати. Це реальна сила, яка може зупинити Путіна. І Путін це дуже добре розуміє", – заявив Данилюк в ефірі телеканалу "Україна 24".

Тут важливо зробити зауваження. Йдеться, як і раніше, не про реальну агресію Росії, а про обмін загрозами. Росія загрожує розпочати воєнні дії в Україні. Але, певно, там все ще не ухвалили остаточного рішення щодо цього.

Україна у відповідь може загрожувати партизанською війною, яка свого часу занапастила СРСР. Така війна разом з масштабними санкціями, про які постійно говорить Захід, може виявитися настільки серйозною проблемою для Росії, що Путін на вторгнення не зважиться.

Висновок такий: точно знати, буде вторгнення Росії чи ні, ніхто не може. Але не можна відкидати можливість такого розвитку подій. У цій ситуації логічно:

• готувати Збройні сили до бойових дій;
• готувати населення до опору і, можливо, партизанської війни;
• проводити навчання для цивільних, розконсервувати бомбосховища, інформувати про дії у разі надзвичайного стану (вимкнути електроприлади, тримати під рукою "тривожну валізу", шукати місця укриття).

Треба розуміти, що готовність країни до опору остуджує запал будь-якого агресора. Тому завжди залишається надія, що ця тривога і наступна залишатимуться навчальними.