Ігор Тимофєєв
випусковий редактор За подіями в Єревані пильно спостерігають у сусідній країні. Швидка і запекла військова операція наприкінці минулого року завершилася перемогою Азербайджану. І тепер влада країни на реінтеграцію колишніх окупованих територій спрямовує величезні фінансові та людські ресурси.
Що з цього виходить, розкаже Андрій Кузаков.
Журналіст розповідає, як на таку специфічну спробу революції у Вірменії відреагували в Азербайджані – влада, військові і пересічні громадяни. В Азербайджані намагаються продемонструвати, що проблеми сусідів їх не обходять. Таке сказав президент Ільхам Алієв. Влада в Баку більше переймається намаганнями міжнародних партнерів Вірменії модернізувати озброєння тамтешнього війська.
Баку занепокоєне, бо за бажання можна запідозрити, що в Єревану є перспектива реваншу. Однак головне питання, яке зараз турбує азербайджанців – це Нагірний Карабах, який вони повернули. Біженці хочуть побачити свої домівки, які залишили на початку 90-х, а владу турбує, як відбудувати регіон. Нам вдалося потрапити в Нагірний Карабах. Те, що ми побачили, нас шокувало. І це важливо, бо Україні теж доведеться повертати свої окуповані території.
Наскільки все складно? Нам вдалося поговорити про це з президентом Азербайджану. А потім пересвідчитися на власні очі. Деталі дивіться в нашому репортажі.
30 років земляний вал розділяв Азербайджан із Нагірним Карабахом. Тепер ми маємо можливість потрапити на звільнені території. В Україні доволі часто лунає не зовсім зрозуміле слово "реінтеграція", тобто повернення окупованих територій. Реінтеграція Донбасу, реінтеграція Криму… Який це має вигляд? Ось наочний приклад.
Ліворуч і праворуч – руїни. Колись це була лінія розмежування. Тисячі гектарів оборонних укріплень, мінні поля та зруйновані будинки. Ми заїжджаємо в Агдамський район. Колись квітучий Агдам – нині місто-привид. На вулицях жодної живої душі. Хіба що виснажені від голоду поодинокі коти та собаки, які лишилися тут після відходу вірменських підрозділів. Серед тисяч будівель вціліла лише мечеть.
Фотограф Резат Дегаті став свідком тих подій і розповідає, що це фото було зроблене ось на цьому місці. Ось бачите мечеть. На цій світлині жінка плаче, вона щойно побачила тіла свого чоловіка та сина.
30 років тому тут кипіло життя. Можете бачити, на цих фотографіях є ще люди. До речі, ось будівля, ще ціла. А он вона через 30 років. Разом із нами в Агдам приїхали біженці. Востаннє вони тут були у лютому 1993 року.
Біженка Мелахет Алієва згадує:
"Тієї ночі був запеклий бій. У нашій сім'ї було троє дітей, чоловік – військовий. Тієї ночі він був на посту, і я була змушена сама евакуйовувати дітей. Ми тікали в паніці посеред ночі в одязі, в якому прокинулися. Тікали через річку та гори. За спинами бачили, що наше село палає. Чули, як кричать люди, які розшукували рідних".
Тоді ця жінка втратила доньку та чоловіка.
"Коли рухалися між постами, доводилося повзти, щоб уціліти під час стрілянини, я накрила своїм тілом дитину, але відчула, що в цей момент дитина загинула. Я також дістала поранення в руку. Двоє з трьох моїх дітей врятувалися. За годину я дізналася, що загинув і мій чоловік".
Сьогодні Мелахет приїхала, щоб розшукати їхні могили. Це те саме кладовище, де поховані її донька і чоловік, однак, на жаль, вони не знають, де саме.
В цій ситуації варто згадати і про вірмен, але вже в наші дні. Їх тут, на відміну від Степанакерта та околиць, проживало зовсім небагато, але тепер біженцями стали вони.
У Фізулінському районі меньше півроку тому жили вірмени, а тепер їхні будинки лишилися пустими. Ми запитали, чому вони забрали речі і пішли? Нам відповіли, що, мабуть, бояться, що їм можуть мститися.
Ось знову Агдамський район – тут жили вірмени; коли Азербайджан переміг, тепер вони були вимушені залишати свої домівки. Хтось підпалював майно, хтось просто вивозив речі. Коли сюди заходили азербайджанські підрозділи, тут не було нікого і нічого. Руїни. І мінні поля. І як тепер це все повернути до мирного життя?
Одна з проблем реінтеграції звільнених територій – це тисячі гектарів мінних полів. Тут є протитанкові, протипіхотні, різні різновиди, заборонені та не заборонені, на те, щоб усе це виявити, знадобиться не один рік.
Ці мінні поля дуже небезпечні для місцевого населення, тому сапери хочуть усе очистити, щоб люди могли спокійно заходити сюди. Можна побачити, як густо місцеві поля всіяні вибухівкою. Міни доводиться підривати з допомогою інженерних машин.
Проблем – багато. Як Баку вирішує питання з поверненням мирних жителів, щоб вони жили безпечно? Нам вдалося особисто запитати про це у президента Азербайджан Ільхама Алієва:
"Вже дано доручення щодо складання мастерпланів розвитку міст і сіл. Ще одне питання, яке ми сьогодні обговорюємо, це графік повернення біженців на території, з яких вони були вигнані, але окрім мінних полів тут же все повністю зруйновано. Вся інфраструктура зруйнована, міст нема. Повертатися нікуди, всі села практично зруйновані".
І, судячи зі слів Алієва, заплатити за відновлення має не лише Азербайджан:
"Тому ми зараз займаємося розмінуванням, паралельно – оцінкою збитку, використовуючи всі можливості, в тому числі дронами знімаємо, щоб пред'явити обгрунтовані претензії через міжнародні структури окупантам".
Тим часом у Нагірному Карабасі закрутилося велике будівництво. Це Фізулі. Місце, де ми знаходимося – це майбутня злітна смуга нового аеропорту. Азербайджанська влада не стала відкладати у довгу шухляду інфраструктурні проекти для реінтеграціі територій.
Директор Управління повітряного руху "Азераеронавігація" Фархан Гулієв каже, що восени 2021-го робота аеропорту має бути забезпечена. Дивують темпи будівництва. Після закінчення бойових дій вже через місяць тут була розмінована територія й одразу почала працювати інженерна техніка.
Всього в Нагірному Карабасі планують збудувати три аеропорти. І це урок Україні. Бо, якщо хочеш, то будуєш одразу, а не створюєш профільне міністерство, потім призначаєш міністра, потім його заступників, оголошуєш програму з розробки стратегії, а через кілька років виявляється, що на будівництво нема грошей.
До Шуші, Лачина Азербайджан почав одразу будувати новий автобан, який з’єднає "велику" землю зі звільненими територіями. Однак будують ще не в умовах повного миру. Президент Алієв підтверджує, що вже по закінченню бойових дій через Лачинський "коридор", де стоять російські миротворці, дивним чином у тил азербайджанських військ встигли пробратися озброєні люди.
"Виявилося, що це диверсійна група, яка здійснювала атаки як на наших військовослужбовців, так і на мирних громадян. Природно, ми провели антитерористичну операцію, в результаті якої кілька терористів були повністю знешкоджені, а більше 60-ти захоплені. Ми, звісно, не гарантуємо, що не будуть проникати й інші диверсійні групи, але сьогодні ми достатньо гарантуємо безпеку звільнених територій. Проводимо регулярні рейди, прочісування", – каже Ільхам Алієв.
Можливо, найважчою проблемою залишається примирення азербайджанців і вірмен, яким тепер доведеться жити тут по сусідству. І часу на це піде значно більше, ніж на відбудову.
Раніше сайт "Сьогодні" розповідав, що жертвами Другої карабаської війни, яка тривала з 27 вересня до 9 листопада, стали 94 мирні жителі. Згідно з офіційними результатами підрахунку Баку, ще 414 осіб були поранені.
Окрім того, було пошкоджено 120 багатоквартирних і 3410 приватних будинків, а також 512 "інших цивільних об'єктів". При цьому Азербайджан покладає провину за те, що сталося, на Збройні сили Вірменії.
Ми також писали, шеститижнева війна між вірменськими та азербайджанськими силами завершилася на вигідних для Баку умовах. Єреван не лише відмовився від територій Нагірного Карабаху, які опинилися під контролем Азербайджану, а й погодився повернути три райони, які азербайджанці втратили після попередньої війни в 90-х роках минулого століття.
Загинули 2783 військовослужбовці Збройних сил Азербайджану. Також понад 100 військовослужбовців вважаються зниклими безвісти. Втрати вірменської сторони склали 4000 загиблими і 1600 зниклими безвісти.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми