Патрушев та Бортников можуть посунути Путіна / Колаж "Сьогодні"
З Росії надходять нові сигнали, які свідчать про те, що місцевій еліті зовсім не потрібна війна в Україні, яку міжнародний злочинець Володимир Путін розв'язав, уявивши себе великим завойовником Петром I. Не заради конфіскації свого дорогого майна в комфортних західних країнах вони "працювали" не покладаючи рук у некомфортній Росії, де тепер завдяки санкціям буде важче заробити. Тому невдоволення політикою Кремля зростає і, зрештою, може принести свій результат щодо зміни правління.
Сайт "Сьогодні" розбирався з тим, що відбувається в Москві.
Що відбувається
Російський політтехнолог та ексспічрайтер Путіна Аббас Галлямов в авторській колонці " Путін втратив статус непогрішного. Чому вищі чиновники та політики Росії публічно конфліктують без огляду на господаря Кремля" нагадав про три конфлікти всередині російської еліти, які останнім часом вилізли на публіку.
Це суперечка між:
- першим заступником голови Ради Федерації Федеральних зборів РФ та секретарем генеральної ради партії "Єдина Росія" Андрієм Турчаком зі спікером Держдуми В'ячеславом Володіним;
- головою Чеченської Республіки Рамзаном Кадировим із речником Путіна Дмитром Пєсковим;
- пропагандистом Володимиром Соловйовим та офіційно призначеним Путіним переговорником з Україною Володимиром Мединським.
Фронт чи Держдума
Турчак розійшовся з Володіним у думках , чи повинні депутати Держдуми замість засідань парламенту просувати "русский мир" на Донбасі. Речник парламенту вимагав припинити займатися не властивими депутатам завданнями.
"Подібні заяви роблять чиновники, які повністю відірвалися від реальності. Я вже говорив, що коментувати цю роботу може тільки та людина, яка безпосередньо знаходилася там. Була там і пропустила це все через себе. А не просиджувала штани у зручних кріслах", – відповів Турчак спікер в телеграм-каналі.
Кат Путіна проти язика Путіна
Кадиров розійшовся у думках із Пєсковим щодо громадян Росії, які замість "священної війни з Україною" поїхали за кордон. На думку прессекретаря Путіна, таких росіян не варто одразу викреслювати з громадян Росії, вони можуть помилятися.
"Ми тут з усіма силовиками та добровольцями проведенням спецоперації займаємося вдень та вночі. Можна ж було якось підбадьорити або якось делікатніше прокоментувати, а не це ваше "не бачив указу". Шкала пріоритетів у Пєскова якась не дозріла, треба з цим щось робити", – сказав Кадиров.
Пєсков не став нариватися і поспішив зізнатися господареві Чечні у дружбі.
" Ми з Рамзаном Ахматовичем Кадировим перебуваємо в дуже добрих відносинах і в ході нашого спілкування іноді критикуємо один одного по-дружньому ", – цитували прессекретаря Путіна російські ЗМІ.
Пропагандист проти переговорника
Соловйов же чомусь вирішив, що він краще знає, чи потрібно йти на поступки Україні (в умовах програних битв за Київ, Чернігів, Харків та Одесу) чи ні.
В рамках своєї загальноросійської пропагандистської програми "Соловйов Live" її автор назвав "шаленими" заяви глави російської делегації на переговорах з Україною Володимира Мединського про те, що РФ зробила два кроки назустріч Україні.
"Не треба вводити в оману і намагатися деморалізувати такими божевільними повідомленнями російський народ і військовослужбовців РФ. Завдання, яке ставиться Верховним головнокомандувачем, має бути вирішене в повному обсязі", – закликав "великий військовий стратег" Соловйов до взяття Києва.
Висновок
Тижнем раніше директор фонду "Петербурзька політика" Михайло Виноградов писав, що російська еліта шокована провалом своєї війни, яка за всіма їхніми прогнозами, та й західними теж, мала закінчитися швидкою перемогою Росії.
"НЕЕЙФОРІЯ ЕЛІТ. Вони так і не вийшли з шоку. Точніше, розділилися на активістів, алармістів та мовчунів, – написав у своєму телеграм-каналі Виноградов. — Активізм щастя не приносить, як було минулого тижня видно за декількома яскравими полеміками активістів. Алармісти також затихли порівняно з березнем-квітнем. Мовчунам найважче. Їм відверто поговорити про два головні страхи – страх перемоги і страх поразки – особливо ні з ким".
На думку Аббаса Галлямова, публічні конфлікти, на які раніше не дозволяли собі йти представники російської еліти, є очевидним свідченням того, що роль Путіна як верховного модератора у відносинах еліт слабшає.
"Допустивши колосальну помилку і вплутавшись у війну, яку він не може виграти, Путін втратив статус непогрішного. Не можна сказати, що його слова тепер зовсім нічого не означають, але вони явно важать набагато менше, ніж раніше. У приватних розмовах про це тепер не говорить тільки лінивий. Якщо раніше повсюдною приказкою було: "Як Путін вирішить", то тепер у відповідь на його згадку співрозмовники нерідко чують: "Та до чого тут Путін? Самим розбиратися треба ", – пише у своїй колонці Галлямов.
Колективне керівництво
На думку Галлямова, у Росії намітився транзит влади від персоналістської автократії до режиму колективного керівництва країною тих, чиї структури ще дієздатні. Це можуть бути:
- секретар Ради безпеки Російської Федерації Микола Патрушев;
- голова Слідчого Комітат Росії Олександр Бастрикін;
- директор ФСБ Олександр Бортніков.
До речі, за даними російського телеграм-каналу "Генерал СВР", Патрушев вже убезпечив Путіна від усіх контактів, від яких вважав за потрібне і замкнув ланцюг передачі рішень головнокомандувача виконавцям. Про це сайт "Сьогодні" писав у статті: "Путін зліг, хто зараз керує Росією".
Раніше колишній глава британської розвідки Мі-6 Річард Дірлав заявляв, що Путін незабаром піде з поста, а його змінить секретар Ради безпеки Микола Патрушев.
" Зробивши остаточну ставку на силовий ресурс, Путін стрімко перетворюється на заручника своїх преторіанців. Незабаром вони самі, на свій розсуд, будь-якого представника істеблішменту заарештувати зможуть, а Путін буде змушений на все це дивитися безсило. Медведєв це шкірою відчуває і дуже хоче перед ними за своє ліберальне минуле покаятися ", – резюмував Галлямов.
Читайте також
Who is mister Патрушев – кому Путін довірив Росію на період хвороби
Чи не Патрушев! Чому найближчому другу Путіна не стати його наступником
100 днів війни для Путіна: як роздратовані еліти і що може посилити невдоволення